Не моріть голодом українців у Швеції!
English version Swedish version
У своєму щорічному звіті в соцмережах Міністр міграції Марія Мальмер Стенерґард не згадує про ситуацію, яка склалася з приблизно 40 тисячами українських біженців у нашій країні.
Це постійне мовчання нашого Міністра міграції щодо ситуації українців тут, у Швеції, є, мабуть, однією з причин, чому близько третини тих, хто шукав захисту у Швеції, покинули нашу країну.
Швеція для українських біженців є чи не однією з найскладніших країн Європи. Ми вже істотно змінили правила надання притулку в межах законодавства ЄС, які уряд застосовує щодо шукачів притулку, тим часом ми вкрай незадовільно підтримуємо українців, які рятуються від війни.
Хочу наголосити, що ми вже бачимо наслідок нової політики і що минулого року Швеція отримала на 26% менше заявок на надання притулку, ніж у попередній період, тоді як загальна кількість заявок у ЄС зросла на 25%.
Українцям у Швеції не пощастило подвійно. На їхню країну напали, і вони прибули до Швеції в розпал серйозних змін у міграційній політиці. Здається, це паралізує дії уряду та створює багато хибних уявлень у суспільстві. Українці не є шукачами притулку, і їх не слід сприймати такими, коли йдеться про фінансову допомогу.
Ми маємо розмежовувати міграційну політику і тимчасовий захист для біженців з України відповідно до директиви про тимчасовий захист!
І за кількістю, і за співвідношенням до нашого населення Швеція має небагато українських біженців. З 60 тисяч, які шукали тут захисту, залишилося близько 40 тисяч. Близько 57 000 мешкають у Норвегії та майже 61 000 у Фінляндії.
Ще у 2022 році багато дискусійних статей порушували проблему низького фінансового забезпечення українських біженців, нині ми бачимо ефект від цього. Оскільки багато українців живуть у злиднях, благодійним організаціям довелося взяти на себе відповідальність за надання біженцям найнеобхідніших речей, таких як їжа, одяг, підгузки, засоби гігієни тощо. Кілька великих організацій забили тривогу з цього приводу.
Завдяки своїй волонтерській роботі я знаю, що українці хочуть працювати і мати можливість заробляти на життя. Настала друга зима, і багато людей не можуть дозволити собі навіть їжу та одяг, вони залежать від пожертв різних організацій, компаній і приватних осіб, які підставляють плече, коли уряд не справляється. Започатковано багато нових місцевих ініціатив, спрямованих на допомогу. Громадянське суспільство включається в цю роботу і рятує біженців від тотальної катастрофи.
Нині мати отримує 71 шведську крону на себе та від 37 до 50 шведських крон на дитину. Цієї суми має вистачати на все, крім орендної плати, яку за вас платять, якщо ви мешкаєте у наданому вам житлі. Якщо у вас є власні гроші, спочатку потрібно витратити їх. Пенсіонери отримують меншу допомогу.
Допомога в кронах є такою ж, яку отримують шукачі притулку. Ці гроші не розраховані на те, щоб люди на них жили тривалий час, а лише поки їхня справа розглядається. Минуло вже майже два роки. Сума в кронах не збільшувалася з 1994 року, хоч з тих пір при владі побувало багато різних політичних партій.
Жінка з малою дитиною і підлітком не може прожити на 150 крон в день!
У середньому до Швеції прибуло більше біженців з вищою освітою, ніж до багатьох інших країн. На жаль, як виявилося, їм важче вийти на ринок праці. Просто легше влаштуватися на роботу, яка не потребує високої кваліфікації. Хіба вони не можуть тоді взятися за будь-яку роботу? Так, бажаючих багато, але й роботу треба пропонувати. Роботодавець добирає працівників з потрібними йому навичками і не завжди хоче наймати занадто кваліфікованих людей.
Ті, хто знайшов роботу, матеріально забезпечені краще, але й вони потерпають від нинішніх норм. Коли вони знаходять роботу, виплата орендної плати та добових припиняється. Якщо їхні діти або вони самі хворіють, вони не отримують лікарняних чи допомогу по догляду за хворою дитиною. Тим часом вони платять податки, як і всі ми. Це означає, що у разі хвороби мати може опинитися в скруті, без засобів до існування. Великою мірою ця ситуація схожа на “пастку-22” і стала новою проблемою для жінок.
(( Коли вони знаходять роботу, виплата орендної плати та добових припиняється. Якщо їхні діти або вони самі хворіють, вони не отримують лікарняних чидопомогу по догляду за хворою дитиною.Тим часом вони платять податки, як і всі ми. Це означає, що у разі хвороби мати може опинитися в скруті, без засобів до існування. Великою мірою ця ситуація схожа на “пастку-22” і стала новою проблемою для жінок.
(Виправлення помилки вище: якщо ви маєте роботу, то маєте і право на лікарняні виплати, але це не стосується догляду за хворою дитиною. Ви повинні зареєструватися у Страховому фонді,Försäkringskassan,і надати їм копію свого робочого контракту - докладніше читайте тут))
Є багато інших речей, які потрібно змінити, щоб біженці могли мати нормальне життя у Швеції. Сьогодні вони перебувають у соціальному, економічному та цифровому відчуженні. Спробуйте прожити кілька днів, не використовуючи номер соціального страхування та цифровий ідентифікатор! Вони не мають доступу до цього, що тягне за собою нові труднощі.
Бідність і відчуження призводять до соціальних проблем, і є ризик того, що зневірені люди зазнаватимуть експлуатації та будуть втягнуті в злочини. Тоді низька фінансова підтримка, яку ми їм надаємо сьогодні, перетвориться на дорогу соціальну проблему. Ми вже бачимо, що це відбувається, і поліція про це попереджає!
Незадовільне вирішення ситуації з боку Швеції спричинює розпач серед українців, які воюють, і чиї родичі перебувають тут. Вони борються і за нашу свободу, але Швеція навіть не може дати їхнім дітям достатньо їжі. Це пригнічує їхній дух і волю до боротьби. Їхні дружини тут бідують. Це не те, що почнеться зараз, це вже відбувається!
Треба підтримувати людей і в Україні, і тут.
Успіх Росії та захоплення більших територій можуть призвести до такого напливу біженців, що нинішні проблеми здаватимуться незначними. Тоді це матиме серйозні наслідки для всіх країн ЄС.
У Швеції буде нечисте сумління через те, як тут поводяться з біженцями. Мабуть, інші країни дивуються, чому так багато людей переїжджає до них. Інші повертаються в Україну просто з відчаю.
Добре, що Швеція багато говорить про велику підтримку України, це надихає інші країни.
Але це може виглядати як лицемірство, якщо ми водночас не можемо належно підтримати тих, хто шукає захисту в нашій країні.
Незалежно від нашого погляду на питання імміграції, ми повинні розуміти різницю. Чи вдасться уряду розмежувати міграційну політику стосовно іммігрантів і необхідність захисту українців, що рятуються від війни? Чи, можливо, урядовці воліли б, щоб українці виїхали, аби показати кращі цифри в статистиці іноземців у нашій країні?
Якщо ні, то підвищіть добові вже!
Спростіть правила! Покажіть, що ми щиро вболіваємо за всю Україну! Прямо зараз!
Свен Берґланд
Волонтер для українських біженців у Швеції
