Олексій Воронов: 71 шведських крон на день не вистачає на життя
Шведські політики тримають українських біженців у злиднях та незахищеності. Мета – виїхати з країни?
Середня місячна зарплата в Швеції в 1994 році становила 15 600 шведських крон. Гонорар члена парламенту становив 26 500 шведських крон. Прем’єр-міністр заробив 65 тисяч, інші міністри – 55 тисяч.
Сьогодні працівники мають в середньому 38 300 шведських крон на місяць. Гонорар члена парламенту становить 75 500. Міністр заробляє 150 500, прем’єр-міністр – 191 000.
Виплати для людей, які подали заяву та очікують на рішення про надання притулку така ж, як і в 1994 році - 71 шведська крон на день. Такий же рівень компенсації мають українські біженці, які перебувають у країні за Тимчасовим захистом. Економічні умови для найуразливіших верств населення нашої країни можна порівняти з рівнем доходів, який переважна більшість шведів сприймає як належне.
Минуло майже два роки з моменту, коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, і до ЄС прибули перші українські біженці. Вже навесні 2022 року політики отримали попередження від, зокрема, міграційних юристів: рішення Швеції оселитися на абсолютному мінімальному рівні в умовах загрожує створенням крайньої бідності та підвішеної ситуації.
Ось як це виглядає зараз. Добові, еквівалентні половині прожиткового мінімуму, є найбільш помітною частиною, але є й інші. Днями українка Христина Гевчук описала їх у дебатному пості в Global Bar Magazine.
«Українським біженцям не дозволяється брати відпустку по догляду за дитиною, хоча вони працюють і платять податки, як і інші».
Незважаючи на те, що багато українців проживають у Швеції за Тимчасовим захистом майже два роки, вони не зареєстровані в реєстрі населення. Це означає, що вони не мають шведського номера соціального страхування та не можуть отримати ідентифікаційний номер банку. Тому їм важко оформити передплату, вони не можуть орендувати житло й стикаються з проблемами під час онлайн-покупок. Вони не можуть ідентифікувати себе для зв’язку з органами влади та компаніями по телефону та мають труднощі з доступом до системи догляду, де в іншому випадку вони мають право лише на невідкладну допомогу.
Оскільки соціальні права українських біженців обмежені, їм також не дозволяється брати відпустку по вагітності та пологах, хоча в цих випадках вони працюють і платять ті самі податки, що й інші.
Минулого літа уряд дав зрозуміти, що муніципалітети можуть пропонувати українцям курси SFI, і виділив символічну державну дотацію. Але це все ще добровільно для муніципалітетів. Жоден українець не має гарантії SFI. І вони не мають права отримувати кошти від CSN для фінансування інших досліджень.
Українці, які перебувають у Швеції за підтримки директиви ЄС щодо масової міграції, також не можуть отримати інший, кращий, вид на проживання через роботу, навчання чи родинні зв’язки. Близько половини українських біженців працюють на різних посадах. Але вони можуть не мати права на отримання дозволу на постійне проживання через Тимчасовий захист. Такі шведські правила.
Ті, хто не має роботи, живуть у злиднях. Українці, які стоять у чергах за продуктовими пакетами від волонтерських організацій, тепер звичайне явище у шведських містах. До цього можна додати невизначеність. Якщо ви спробуєте вкоренитися в Швеції, чекайте, поки вас викинуть, або шукайте прихисток в іншому місці світу. Багато хто вже вибрав останнє і помандрував далі. Здається, це також є метою шведської політики, за якою стоять партії Tidöpartierna та Socialdemokraterna: перешкодити новим українським біженцям приїжджати до Швеції та забезпечити, щоб якомога більше тих, хто вже тут, покинули країну.
Хіба це не мета? Так, що це тоді?
